Нормативно-правовий супровід протидії булінгу

 

Конвенція про права дитини

У Конвенції про права дитини (КПД), яку Україна ратифікувала у 1991 році, зазначено, що діти повинні бути захищені від насильства, відсутності піклування, брутального поводження та експлуатації (ООН, 1989). Ці терміни розуміють як такі, що охоплюють захист від багатьох конкретних загроз, як-от дитяча праця, торгівля дітьми, катування, тілесні покарання, цькування, сексуальні домагання, сексуальні наруги та сексуальна експлуатація, вербування  до збройних сил, збройні напади і стихійні лиха.

 

Закон України «Про охорону дитинства»

 У свою чергу, питання запобігання та виявлення випадків жорстокого поводження з дітьми регулюється Законом України «Про охорону дитинства», де статтею 10 визначено, що кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім’ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості та виключають приниження честі і гідності дитини.

 

Закон України  «Про освіту»

Зокрема стаття 53, визначає право здобувачів освіти на захист під час освітнього процесу від приниження честі та гідності, будь-яких форм насильства та експлуатації, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю здобувача освіти.

 

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)»

Зокрема, вказаним нормативно-правовим актом внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України "Про освіту", які направлені на удосконалення у сфері протидії булінгу.

 

Лист МОН України 29.01.2019 №1/11-881 «Рекомендації для закладів освіти, педагогічних працівників  щодо застосування норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)»

 

Лист МОН України від 07.08.2018 №1/9-486  "Про деякі питання  організації в закладах освіти виховної роботи щодо  безпеки й благополуччя дитини"

 

 

 

 

 

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА БУЛІНГ У ШКОЛІ:

ЧОГО ОЧІКУВАТИ ВІД НОВОГО ЗАКОНУ

 

18 грудня 2018 року Верховна Рада України прийняла Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)".

Закон вперше дає визначення поняття "булінг".

По-перше, новий закон доповнює Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею 173-4, в якій визначено поняття "булінгу". Так, закон визначає булінг (цькування) як "діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого".

У визначенні також виокремлюються види булінгу (цькування) – діяння у формі психологічного, фізичного, економічного, сексуального насильства. Не менш важливим є включення до вчинення будь-якої з форм насильства із застосуванням електронних комунікацій – так званий кібербулінг.

По-друге, Закон України "Про освіту" доповнено переліком типових ознак булінгу (цькування). Середи них:

• систематичність (повторюваність) діяння;

• наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі;

• наслідки у вигляді психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого".

По-третє, новий закон покладає на керівників закладів освіти обов’язок щодо створення в закладах освіти безпечного освітнього середовища. Зокрема, директори шкіл:

- повідомлятимуть уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та службу у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладах освіти;

- забезпечуватимуть виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг школярам, які вчинили булінг (цькування), стали його жертвами чи свідками;

- розроблятимуть і затверджуватимуть плани заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню).

А як щодо відповідальності?

До прийняття змін до законів щодо протидії булінгу (цькуванню) відповідальності за його вчинення в Україні не існувало. Існувала кримінальна відповідальність за умисне легке тілесне ушкодження, яка для громадян України наступає з 16 років. Або за умисне нанесення тяжких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень з 14 років, за що передбачено покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі. Якщо ж дитина не досягла 14 років і завдала серйозних тілесних ушкоджень іншій дитині, штраф у розмірі 51 гривні покладався на батьків.

Проте самим покаранням за фізичне насильство не вдавалося охопити всі сторони булінгу (цькування) як такого. Наприклад, неможливо було покарати дітей, які ігнорують, бойкотують чи цькують свого однокласника. Важливо, що в закріпленому понятті відображені можливі наслідки булінгу (цькування) у вигляді наявної або потенційної шкоди. Це свідчить про можливість притягнення до відповідальності за булінг (цькування), навіть якщо у потерпілого відсутні фізичні ознаки його вчинення.

З прийняттям нового закону ситуація змінилася.

Відтепер вчинення булінгу (цькування) неповнолітньої чи малолітньої особи буде каратися штрафом від 850 до 1700 грн або громадськими роботами від 20 до 40 годин.

Такі діяння, вчинені повторно протягом року після або групою осіб каратимуться штрафом у розмірі від 1700 до 3400 грн або громадськими роботами на строк від 40 до 60 годин.

У разі вчинення булінгу (цькування) неповнолітніми від 14 до 16 років, відповідатимуть його батьки або особи, що їх заміняють. До них застосовуватимуть покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.

Закон зобов’язує педагогічних працівників повідомляти керівників закладів освіти про виявлені факти булінгу (цькування) серед школярів.

Процедура притягнення до адміністративної відповідальності за булінг (цькування) учасника освітнього процесу наступна. Після того, як повідомлення про факт вчинення булінгу (цькування) надійшло до органів правопорядку, підрозділи ювенальної превенції Національної поліції України складають протокол про вчинення адміністративного правопорушення із зазначенням статті Кодексу. Після цього справа про адміністративне правопорушення передається на розгляд до відповідного суду або судді за місцем вчинення правопорушення.

Судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення та призначають вид і розмір покарання. Строк розгляду справи судом – 15 днів з для отримання ним протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи. Доказами у справах про факти вчинення булінгу (цькування) можуть бути поясненя особи, яку притягують до відповідальності, потерпілого та свідків, висновок експерта (якщо в результаті вчинення правопорушення була завдана фізична чи психологічна шкода), речові докази у вигляді зіпсованих особистих речей постраждалого, а також письмові документи, матеріали листування, в тому числі – переписки в соціальних мережах, відео-матеріали, на яких зафіксовано процес цькування. Притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення булінгу (цькування) без рішення суду неможливе!

 

 

Протидія булінгу – це спільна справа.

Подолати явище булінгу в суспільсті можливо лише спільними зусиллями усіх учасників освітнього процесу та органів державної влади.